x
    • Мария
      Мария
  • Введите имя
    Введите правильный email адрес

Быть мамой...

20.01.2011
четверг

Мы сидели за ланчем, когда моя дочь как бы между делом упомянула, что она и ее муж подумывают о том, чтобы "завести полноценную семью".

- Мы тут проводим опрос общественного мнения, -- сказала она в шутку.
- Как думаешь, может, мне стоит обзавестись ребенком?
- Это изменит твою жизнь, -- сказала я, стараясь ничем не выдавать
своих эмоций.
- Я знаю, - отозвалась она. - И в выходные не поспишь, и в отпуск толком не съездишь.
Но это было совсем не то, что я имела в виду. Я смотрела на мою дочь, пытаясь почетче сформулировать свои слова. Я хотела, чтобы она поняла то, чему ее не научат ни на каких дородовых курсах. Мне хотелось сказать ей, что физические раны от родов заживут очень быстро, но материнство даст ей такую кровоточащую эмоциональную рану, которая никогда не затянется. Мне хотелось предупредить ее, что впредь она уже никогда не сможет читать газету без внутреннего вопроса: "А что, если бы это случилось с моим ребенком?" Что каждая авиакатастрофа, каждый пожар будет преследовать ее. Что когда она будет смотреть на фотографии детей, умирающих с голода, она будет думать о том, что на свете нет ничего хуже смерти твоего ребенка. Я смотрела на ее отманикюренные ноготки и стильный костюм и думала о том, что как бы изысканна она ни была, материнство опустит ее на примитивный уровень медведицы, защищающей своего медвежонка. Что встревоженный крик "Мама!" заставит ее бросить без сожаления все - от суфле до самого лучшего хрустального бокала.

Мне казалось, что я должна предупредить ее, что сколько бы лет она не потратила на свою работу, ее карьера существенно пострадает после рождения ребенка. Она может нанять няню, но однажды она отправится на важнейшую деловую встречу, но думать она будет о сладком запахе детской головки. И ей потребуется вся ее сила воли, чтобы не сбежать домой просто ради того, чтобы выяснить, что с ее малышом все в порядке. Я хотела, чтобы моя дочь знала, что каждодневные ерундовые проблемы уже никогда не будут для нее ерундой. Что желание пятилетнего мальчика пойти в мужской туалет в "Макдоналдсе" станет огромной дилеммой. Что там, среди гремящих подносов и вопящих детей, вопросы независимости и половой пренадлежности встанут на одну чашу весов, а страх, что там, в туалете, может оказаться насильник малолетних - на другую. Глядя на свою привлекательную дочь, я хотела сказать ей, что она может сбросить набранный при беременности вес, но она никогда не сможет сбросить с себя материнство и стать прежней. Что ее жизнь, такая важная для нее сейчас, уже не будет столь значимой после рождения ребенка. Что она забудет про себя в тот момент, когда надо будет спасти ее отпрыска, и что она научится надеятся на осуществление - о нет! не своей мечты! -- мечты своих детей.
Я хотела, чтобы она знала, что шрам от кесарева сечения или растяжки будут для нее знаками чести. Что ее отношения с ее мужем изменятся и совсем не так, как она думает. Мне бы хотелось, чтобы она поняла, как сильно можно любить мужчину, который осторожно посыпает присыпкой твоего ребенка и который никогда не отказыается поиграть с ним. Думаю, она узнает, что такое влюбиться заново по причине, которая сейчас покажется ей совсем неромантической. Я хотела, чтобы моя дочь могла почувствовать ту связь между всеми женщинами земли, которые пытались остановить войны, преступления и вождение в пьяном виде.
Я хотела описать моей дочери чувство восторга, которое переполняет мать, когда она видит, как ее ребенок учится ездить на велосипеде. Я хотела запечатлеть для нее смех малыша, впервые дотрагивающегося до мягкой шерстки щенка или котенка. Я хотела, чтобы она почувствовала радость настолько животрепещущую, что она может причинять боль.

Удивленный взгляд моей дочери дал мне понять, что у меня на глаза
навернулись слезы.
- Ты никогда не пожалеешь об этом, -- сказала я наконец. Потом я
дотянулась через стол до нее, сжала ее руку и мысленно помолилась за нее, за себя и за всех смертных женщин, кто посвящает себя этому самому чудесному из призваний.

Поделитесь этой историей с мамой, которую вы знаете или со своими
подругами, которые когда-нибудь будут мамами. И пусть с вами всегда будут те, кого вы любите.

Затримка. Дві смужки на тесті. Що це означає? Ти вагітна. Попереду значні зміни в житті. Нова роль - мама..! А головне - у світі стане на 1 людину більше. З миті зачаття на землі з"явилась унікальна - такої ніколи не було раніше і ніколи не буде потім - людина!!! І вона всередині тебе.

Цій маленькій людині доведеться багато чого навчитися, але й багато чтот вона зможе навчити нас.. Наприклад, безумовної і всеосяжної любові, гнучкості, вміння пристосовуватися, пробачати і дивуватися.

Маленька людина - лише одна клітина - вже унікальна і неповторна. У неї є власна мета, завдання і плани на це життя. Влачні можливості для пізнання й глибоких почуттів. Великий запас життєвої енергії - Любові. І найкраща, лише її, МАМА.

Ти для неї - весь Всесвіт.Дитина пізнає світ і себе саму через тебе. Вже зараз завдяки тобі формуються її самооцінка, способи реагування на зовнішні ситуації і ставлення до життя в цілому.

Якщо є на землі Рай то він безперечно в утробі матері. "Свій" світ, у якому тепло,затишно і безпечно. Не треба турбуватися про харчування,обігрів чи прибирання, безпека також не проблема. Чисто, затишно, смачно й тепло...А головне - матуся пояд. Заспокоює її голос,легкі доторки, несміливі дотики татових рук.

Мене всі люблять і чекають!Мене переповнює щастя! - Якщо дитина в утробі матері відчуває себе саме так, світ буде для неї чудовим-він її прийме, підтримає, буде сповнений любові та можливостей. Завдяки цьому стану спокою пережитому до народження, ми вміємо почувати, радіти, любити і приймати любов. Бажана і виношена без негараздів дитина у дорослому житті буде здатна на велику любов і глибокі почуття. Якщо ж дитина в утробі почуває себе небажаною і самотньою, такі ж відчуття переслідуватимуть її все життя. "Завжди я невчасно!"- тепер доведеться їй все життя доводити свою "потрібність" світу - досягати успіхів, прагнути, щоб нею пишались.

Малюка не видно, але він уже існує:цей свідок цілодобово стежить за вами!Намагайтесь не засмучуватись через дрібниці,спробуйте керувати своїм настроємю Попестіть себе - відвідайте театр, цирк, частіше посміхайтеся!!! Адже радість і хвилювання,страх і впевненість, красу і потворність, приєсний запах квітів і гіркий присмак їжі - все це через емоції, гормони настрою сприймає і дитина.

В атмосфері любові та ніжності виростають діти, які люблять життя, відчувають гармонію, посміхаються.

Але раптом все змінюється. Затишний будиночок починає активно виштовхувати свого тимчасового мешканця на світ Божий. З початком переймів ситуація для дитини радикально міняється: вона відчуває тиск. якого не зазнавала за всі 9 місяців свого внутрішньоутробного життя. У цю мить сила стискування матки становить близько 50!!!кг - і такий тиск витримує тіло 3-кілограмового малюка. Зявляється дискомфорт, тривога, страх - що далі?

Спробуйте уявити себе на місці малюка - чи було б вам страшно? Ви жили в раю, відчували ласку і тепло - і раптом досі дружній "рай" тисне на вас зусібіч.\У майбутньому людина відчуватиме щось подібне в моменти життєвих криз. Крім страждань є ще дещо - ось один з найважливіших висновків цього періоду! Вміння приймати зміни в своєму житті, терпіти, чекати. Ажде у житті є ситуації коли вирішення проблеми не залежить від нас - треба перечекати, перетерпіти, дочекатися моменту коли необхідно діяти - і саме це принесе результат.

Це перша у житті дитини стресова ситуація, і саме мати дає їй перший у житті урок - як впоратись зі стресом. Як поводитиметься мати, так (найбільш ймовірно) і малюк реагуватиме на безвихідні ситуації, які траплятимуться йому на життєвому шляху. Чи він потерпатиме зі страху, сваритиме своїх помічників і з люттю кидатиме стільці, чи шукатиме конструктивний вихід зі становища - багато в чому залежить від поведінки матері під час пологів.

До того ж дитина повязана з матірю пуповиною і якщо мати відчуває страх, то таким чином щедро годує малюка адреналіном, коли йому і самому зосвім не солодко! (((

Якщо ж мати допомагає малюку - розслаюляється, погладжує животик, просить потерпіти і не нервувати, - період переймів не посилить негативних відчуттів. "Яка радість - сьогодні твій день народження!!!" "мине трохи часу і ми побачимось" "у нас попереду відповідальна робота але ми разом , я тобі допоможу"...

Аж ось болісні але необхідні перейми позаду: нарешті шлях відкрито - починаються потуги. Шийка матки відкривається, до скорочень дитина додає власні рухи, намагаючись вирватися в буквальному смислі "на світ Божий".

Справжня боротьба за життя! Дитина має подолати зовсім коротку відстань. Але вона втомлена і розгублена, знесилена і налякана. Вона вперше відчуває такий нестерпний тиск - у досі щільному пологовому каналі він зростає в декулька разів!!!

"Я боротимусь і переможу!"

Малюк бореться за життя, і зібравши сили намагається швидше вибратися на волю. Якщо пологи відбуваютсья не занадто стрімко, без стимуляції, кесарева і наркозу - у малюка формуєтсья вміння долати складні ситуації, наполегливість у досягненні мети, самостійність, воля до перемоги, впевненість у власних силах. "Мені море по коліно, а гори по плечі!. Висновок: твоє життя в твоїх руках, пассивність = смерть. Серйозний тренінг, чи не так?

Тому такі фактори як великий плід. стимулювання пологової діяльності, значно впливають на психіку дитини.

Підтримайте її!

Після напруженої роботи наступає миттєве полегшання і розслаблення. Це їй вдається! Найстрашніше позаду: пологи відбулись. У цей момент важлиаво як нове середовище приймає малюка.

...Перший крик, доторки матері, визнання одне одного, вдячність світу за оприявленедиво...Відпочиваючи одразу після пологів біля маминих грудей, дитина знов відчуває з нею звязок.. Пуповина певною мірою продовжує існувати протягом усього періоду ГВ - щоразу припадаючи до грудей, дитина знову як і колись стає з матірю одним цілим. Зливаючись з мамою, чуючи її голос, відчуваючи дихання і доторки, дитина цілком ймовірно пригадує ті відчуття блаженства, безтурботності і райського спокою, які вона відчула, перебуваючи в затишному дивотику матері.

Внаслідок цього в дитини формуєтсья така якість як уміння сприймати результати своєї праці, і таке глибоке відчуття як "Жити варто!". Пізніше підсвідоме поглине у свої глибини цю неймовірну пригоду. Але висновки зроблені у мить народження впливатимуть на наші вчинки все життя! Відчуйте свого малюка! нехай головний "винуватець" свята не відчуває себе зайвим на першому Дні Свого народження!!!

Неверующий младенец: Ты веришь в жизнь после родов?
Верующий младенец: Да, конечно. Всем понятно, что жизнь после родов существует. Мы здесь для того, чтобы стать достаточно сильными и готовыми к тому, что нас ждет потом.
Н.м: Это глупость! Никакой жизни после родов быть не может! Ты можешь себе представить, как такая жизнь могла бы выглядеть?
В.м: Я не знаю все детали, но я верю, что там будет больше света, и что мы, может быть, будем сами ходить и есть своим ртом.
Н.м: Какая ерунда! Невозможно же самим ходить и есть ртом! Это вообще смешно!У нас есть пуповина, которая нас питает. Знаешь, я хочу сказать тебе: невозможно, чтобы существовала жизнь после родов, потому что наша жизнь - пуповина - и так уже слишком коротка.
В.м: Я уверен, что это возможно. Все будет просто немного по-другому. Это можно себе представить.
Н.м: Но ведь оттуда ещё никто никогда не возвращался! Жизнь просто заканчивается родами. И вообще, жизнь - это одно большое страдание в темноте.
В.м: Нет, нет! Я точно не знаю, как будет выглядеть наша жизнь после родов, но в любом случае, мы увидим маму, и она позаботится о нас.
Н.м: Маму? Ты веришь в маму? И где же она находится?
В.м: Она везде вокруг нас, мы в ней пребываем и благодаря ей движемся и живем, без нее мы просто не можем существовать.
Н.м: Полная ерунда! Я не видел никакой мамы, и поэтому очевидно, что ее просто нет.
В.м: Не могу с тобой согласиться. Ведь иногда, когда все вокруг затихает, можно услышать, как она поет, и почувствовать, как она гладит наш мир. Я твердо верю, что наша настоящая жизнь начнется только после родов. А ты?

Ириша

Киевская обл., Киев